Будслав. Орден Менших Братів Францисканців

 

НАЦЫЯНАЛЬНЫ
САНКТУАРЫЙ МАЦІ БОЖАЙ

ПАРАФІЯ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ У БУДСЛАВІ

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В БІЛОРУСІЇ

TheRoman Catholic Church in Belorusia

Контакти

Contacts

Фотогалерея

Photo
Gellery

ВІТАЄМО
НА НАШОМУ САЙТІ!

WELCOME!
WITAMY! BENVENUTI!

КАТОЛИЦЬКИЙ
ХРАМ

Успіння
Пресвятої Діви Марії

ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ
ЧЕРНЕЧИЙ ДІМ

Успіння
Пресвятої Діви Марії

Спільнота
Дому:

1.
бр.
Віктор Бурлака,
ofm



хранитель
Санктуарію, гвардіан
дому, настоятель парафії

2. бр. Йосафат Кунцевич, ofm вікарій дому і парафії
ПОПЕРЕДНІ ДУШПАСТИРІ
бр.
Цециліан Запольський, ofm
бр. Роберт Пилипчук, ofm
бр. Бенедикт Свідерський, ofm
бр. Тадей Фостаковський, ofm
бр. Славомир Ветлугін, ofm
бр. Альберт Туровський, ofm

КОНТАКТИ

Адреса:

Беларускі
Нацыянальны

Санктуарый
Маці Божай
Чырвоная Плошча, 8

222510
В. БУДСЛАЎ
р-н. Мядзельскі

вобл.
Менская

БЕЛАРУСЬ

Тел. +375 1797 3-13-73
Факс. +375 1797 3-13-99
E-mail: budslau@catholic.by
Web:

www.site.catholic.by/budslau

www.budslav.ofm.org.ua

На
початок сторінки

РОЗКЛАД
БОГОСЛУЖІНЬ

Неділя
та
Урочистості

Понеділок
Вівторок
Середа
Четвер
П’ятниця
Субота


ПАРАФІЯЛЬНІ
СВЯТА – ВІДПУСТИ

1-2 липня Матері
Божої Будславської
15 серпня Успіня Пресвятої Діви Марії


РОЗКЛАД
КАТЕХИЗАЦІЇ

 
 
 

На
початок сторінки

ІСТОРІЯ
ПАРАФІЇ

Історія Будслава, де в знаменитому костелі зберігається коронована указом самого папи римського ікона Пресвятої Діви Марії Будславськой, почалася вже більше ніж 500 років тому. Селище розташоване над річкою Сервечь і її притоках Зуйки і Турака, в 150-ти км. на північ від Мінська – столиці Республіки Білорусь В 1504 році, польський король та великий князь Великого Князівства Литовського Олександр Яґєлло подарував своїм привілеєм монастирю Братам Менших розташованому в тодішній столиці Великого Князівства Литовського Вільно, велику пущу в Ошмянському повіті.

Основними завданням декількох направлених сюди братів було наглядати за обширними лісовими угіддями, а також переплавляти заготовлені колоди по повноводній тоді річці Сервечь спочатку у Вілію, а по ній і в столицю. Насамперед брати побудували для себе в тутешній пущі тимчасові житла-курені, які тоді так і називалися – буди. Від них і пішло поселення Буда, яке через декілька сторіч так прославилося своїми святинями, що назва трансформувалася в Буда Славна, а пізніше в Будслав. Але до цього було ще далеко, а спочатку в 1530 році брати побудували маленьку дерев’яну каплицю, яку в 1591 році перебудували перший на цій землі храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії, тоді ще дерев’яний. Освятив його Віленський єпископ домініканець Ципріан зі Сроди.

На цей час, так як ще не було достатньої кількості братів, монастир був філіальним домом віленського монастиря. До цього часу місце вже було відоме завдяки чудовому об’явленню Божої Матері, що відбулося вперше близько 1588 року. От як описує легенда ці події: “Одного разу взимку один з братів -бернардинців, обходячи лісові володіння ордену, повертався додому, і ніч застала його в дорозі. Мороз і вітер були жахливими, темнота непроглядна, вовки виють… Тремтячи від холоду і страху, бідний брат довірив себе Богу і брів по лісу навмання. І раптом побачив сяйво, ніби якийсь вогонь світився крізь дерева. На це світло він і пішов, і як же здивувався і зрадів, коли вийшов прямо до своєї каплиці, над якою в чудовому світлі, немов в сонці, в повітрі парив образ Божої Матері. Брат тут же розбудив своїх співбратів, і вони також побачили це чудо, стали на коліна і молилися, поки сяйво і образ не зникли…”. Про цей випадок відразу повідомили в столицю, а потім чудові явища повторювалися ще кілька разів. Тоді брати дійшли висновку, що Богородиця таким чином хоче особливо виділити це місце, і в 1613 році привезли з Вільно в будславський дерев’яний костел ікону із зображенням Божої Матері з сином Ісусом.

Хроніка монастиря свідчить, що цю ікону, написану в 1598 році, двома роками опісля, в 1600-у, ікона була дарована в Римі папою Климентом VIII мінському воєводі Яну Пацу, коли той перейшов з кальвінізм в католицтво, і привіз її у Вільно. Воєвода дуже почитав ікону і завжди возив її з собою. Після смерті Паца (1610 р.) ікона залишилася його капелану Ісаку Солокаю. У 1613 році Солокай, який був в Будславі у Великий Четвер і Велику П’ятницю, під враженням богослужіння, а також на прохання батьків пожертвував ікону костелу “і там в ордені св. Франциска закінчив своє життя”. Так ікона Богоматері перейшла у власність Братів Францисканців.

На іконі Марія благословляє правою рукою маленького Ісуса, що тримає плід граната, який є своєрідним прообразом його майбутньої жертви в ім’я людей. Чудові зцілення, які стали відбуватися з віруючими, що молилися в костелі перед цим образом, незабаром зробили ікону знаменитою, і в Будслав потягнулися сотні паломників. Історія і чудеса ікони починаються з 1617 року. 28 серпня 1633 року, дякуючи бр. Флоріану Калєцкому, гвардіану віленського монастиря, коштам литовського гетьмана Януша Кішки, родини Далмат-Ісаковскіх стали будувати перший кам’яний костел. Керував будівництвом архітектор німецького походження з Полоцка Андрій Кромер. 9 червня 1643 року храм під опікою Успіння Пресвятої Діви Марії було освячено. А через декілька років ікона, що знаходилася в дерев’яному костелі, відразу стала об’єктом поклоніння простих людей, прославилася чудесами і благодаттю, була перенесена в головний вівтар на місце ікони “Відвідини Марією Єлизавети”.

В нововибудованому храмі спеціально для чудотворної ікони Матері Божої встановили великий дерев’яний різьблений вівтар. Цей видатний пам’ятник культури XVII століття, виконаний в стилі раннього бароко, не має аналогів в культовій архітектурі Білорусі і Польщі того часу. Фахівці вважають, що по своїй композиції він має відношення до театральної сценографії, а проект його, блискуче виконаний місцевим різьбярем по дереву, швидше за все, має італійське коріння. Враження таке, ніби фігури, встановлені в розкритих крилах вівтаря, виходять через куліси. Ілюзія перспективи, що відкривається, посилюється тому, що розміри фігур поступово зменшуються до центру. Всього у вівтарі знаходиться 20 скульптур, персонажів Старого і Нового Завітів, багато хто з яких безпосередньо пов’язаний з життям Діви Марії. Її чудотворний образ зберігався в цьому вівтарі більше 100 років, до тих пір, поки не був перенесений в центральний вівтар нового, набагато більшого кам’яного костьолу.

Храм та монастир були сильно зруйнованими підчас шведських воєн. Відбудування їх почалося лише в 30-х роках. Обитель братів, як і раніше, стіною оточують ліси, три річки відсікають її від світу, роблячи монастир важко доступним. Але все таки кількість паломників до чудотворної ікони зростає. Монастир росте, росте і поселення біля нього. В 1732 року привілеєм короля Августа III Будслав оголошується містечком Ошмянського повіту Віленськой області Великого Князівства Литовського. З того часу починається “золоте століття” монастиря. В 1745 році о. Станіслав, кармеліт босий з монастиря в Глибокому, засновує тут братство Матері Божої Скапулярної. Також в цьому часі засновується братство св. Ганни і терціанів; світські братства: св. Франциска Серафимського, св. Антонія Падуанського, Серця Ісуса, св. Варвари.

В 1750 році будується новий житловий корпус для братів, з’являються і інші будови. Проводиться реконструкція храму. В 1756 році відкривається музична школа на 25 учнів. Число братів досягає 17 чоловік. Будслав стає центром християнського життя країни. В 1661 році, резиденція братів у Будславі отримує статус гвардіанату і конвенту. 29 липня 1767 році був закладений в підставу наріжний камінь під базиліку, яка стала одним з найграндіозніших і красивіших храмів не тільки тодішнього Великого Князівства Литовського, але і всієї Речі Посполитої. За площею новий костел перевершував колишній у вісім разів. При цьому старий костел повністю не зник, частина його була включена в будівлю, що будується, у вигляді бічної каплиці святої Варвари, де і зараз можна побачити стародавній вівтар. У новому ж костелі з’явилося ще 9 вівтарів. 7 вересня 1783 року відбулося урочисте освячення базиліки імені Успіння Пресвятої Діви Марії, помічним єпископом з Трок, Франциском Азовським. Над славною Будою піднеслася трьохнавова святиня у формі латинського хреста, котра представляється у всій величі пізньоренесансового стилю, з прекрасним бароковим фронтоном, над яким возвеличуються дві маєстатичні вежі.

Цей величний храм XVIII століття до нинішнього часу практично зберіг свій первинний зовнішній вигляд. Багато збереглося також розписів. Приблизно в цей же час були написані портрети римських пап, що також зберігаються зараз в костелі, – Сикста IV, Сикста V, Миколи IV, Олександра V. Є версії, що до його проекту і будівництва були причетні відразу два знамениті архітектурні прізвища – Костянтин Пенс, нащадок архітектора бельгійського походження Крістофа Пенса (костел в Міхалішках Островецкого р-ну) і Йосип Фонтану з Варшави. 9 грудня 1787 року Будслав стає самостійною парафіією. Брати, цього часу аж до ліквідації монастиря, окрім свого храму обслуговуватимуть ще 2 філіали – в Березівці і в д. Мотики, а також каплиця в Старій Жосне і на кладовищі в самому Будславі. В ІІ пол. XVIII ст. завершення формування братського корпусу монастиря. Кам’яний, 2-х поверховий, покритий гонтою, він “в три лінії” створив внутрішній монастирський двір біля північного фасаду храму. Вхід в монастир з боку площі був виділений різолітом з фронтоном, над яким підносилася гранована башта. В 1790 році за кошти монастиря була побудована цегляна лікарня для бідних.

Брати Францисканці у Будславі відіграли значну роль в тодішній Провінції. Заснували при ньому дворічну початкову школу (1793-1842 рр.). У 1731-1797 роках, в монастирі працювала духовна школа, де до 10 учнів вивчали моральне богослів’я і риторику. В 1793 році при монастирі відкрилася також 2-класна початкова школа на 40 учнів. Деякий час функціонувала при монастирі і музична школа. Брати також проводили широку благодійну діяльність. В 1793 році відбувається друге розділення Речі Посполитої. Будслав стає містечком Віленськой губернії великої Російської імперії. Середина ХІХ ст. кількість віруючих Будславського приходу Віленського деканату Віленськой архідієцезії перевищує 3500 осіб.

В 1858 році царська влада Російської імперії закрила монастир. Функціонує тільки один красень-храм, тепер уже тільки як парафіальний. Храм та монастир перейшли під опіку дієцезіальних священиків. Монастирські корпуси після придушення повстання в 1863 році передаються царським військам, а в кінці ХIХ ст. повністю розбираються. В 1919-1939 роках будівля храму, його вбрання реставруються і обновлюються. На хуторі Грибки будується ще одна каплиця від Будславської парафії, кількість віруючих зростає до 7000 чоловік. Проте в поствійськовий час будславський храм практично не мав постійного священика. З 1990-х років почалося відродження будславських парафій. 2 липня 1992 року до Національного Санктуарія Матері Божої Будславської відбулося перше паломництво. Відтоді по сьогоднішній день ця Пристольна Урочистість Будславської Богородиці згуртовує в Національному Санктуарії Білорусії велику кількість паломників з цілої країни, а також з України, Польщі, Литви та Росії.

В грудні 1995 року, на запрошення метрополита Мінсько-Могильовського кардинала Казимира Сьвьонтка, приїхав до праці на Білорусь перший брат із Бернардинської Провінції Непорочного Зачаття Пересвятої Діви Марії Бенон Шулік, котрий працював в парафії в Кривічах, а також доїжджав з душпастирською послугою до Будслава.

Від жовтня 1997 року на будславській землі почали жити і працювати перші брати францисканці з тогочасної Кустодії: бр. Альберт Туровський та бр. Леонард Одінш. Після їх приклали великих зусиль уремонті санктуарія і чернечого дому бр. Славомир Ветлугін – хранитель санктарія разом з бр. Віктором Бурлакою, а пізніше з бр. Тадеєм Фостаковським. На даний час бр. Віктор Бурлака разом з бр. Цециліаном Запольським далі намагаються відреставрувати прекрасний старовинний храм та завершити відбудову францисканського дому, щоб відродилася колишня краса та слава Будслава.

Чернечий Дім Менших Братів було затверджено 15 серпня 1997 року.

При парафії допомагають братам у душпастирській праці сс. Назаретанки.

Сьогодні будславській храм оголошений пам’ятником архітектури республіканського масштабу. Побудований поряд з ним в ХІХ в. будинок настоятеля теж визнаний пам’ятником цивільного дойлідства з рисами еклетіки. Чудово збереглася каплиця на старовинному кладовищі – це невелика прямокутна в плані будова з буту під 2-скатним дахом, зведена під впливом класицизму.

ЖИТТЯ
ПАРАФІЇ

Матір Божа Будславська

1 липня цього року до 17 години вже прибуло більш як 2500 паломників з різних сторін Білорусії,  Польщі, України, Росії та Литви. Від найменших до найстарших крокували на Урочистість Матері Божої Будславської у Національний санктуарій, тримаючи на свої плечах тягарі, а в своїх серцях і в своїй свідомості: прославлення, подяки та прохання, свої і тих, хто просив. Добиралися також молоді люди на велосипедах, байкери на мотоциклах . Діставалися днями, долаючи довгі кілометри з великою втомою, духовним піднесенням, напевно, із міцною  вірою та великою надією, що Пресвята Діва Марія Будславська випросить у Бога все, що являється необхідним для спасіння душі. Згідно традиції, після привітання групи паломників, кустош санктуарія Отець Віктор Бурлака запрошував їх до вівтаря, де з чудотворного образу Марія милими очима зустрічала своїх дітей. Більшість людей від порога базиліки зближалися на колінах до головного вівтаря вдивляючись в очі Марії з тими намірями, які несли з собою.

Будслав

Будслав

Будслав

Наша Францисканська провінція Братів Менших на Україні опікується цією  «Меншою Базилікою» в Будславі.  Тому для підготування всього необхідного були задіяні через Отця Провінціала, Доброслава Копистеринського, постуланти та клірики. Отці  з України прибули також на допомогу з послугую сповіді  1 липня ввечері, цілу ніч, та 2 липня.  Архиєпископ Тадеуш Кондрусевич очолював урочисту Месу разом з трьома білоруськими єпископами, нашими священиками та іншими представниками локальних Церков.

Будслав

Перед поверненням на Україну, наша спільнота ще раз подякувала Богу за отримані благодаті та добродійства, перед Чудотворною Іконою Матері Божої Будславської, звершуючи Святу Літургію.

Переглянути більше фото >>>

Будслав

На
початок сторінки

Зустріч представників Францисканської Молоді

Цього року відбулася незапланована, але важлива подія — зустріч Францисканської Молоді. Восьмеро представників з парафій Житомир, Шаргород, Полонне та Шепетівка зібрались, щоб задуматись на фігурою святого Франциска з Ассізі та над тим, як сьогодні молодь може жити ідеалами, якими жив святий.

Молодь святого Франциска

Зустріч відбувалася в Будславі (Білорусь). Вже сама подорож до сусідньої держави була нагодою до взаємного зазнайомлення та поглиблення своїх знань. По дорозі молодь на чолі з братом Патриком заїхала в Хатинь, до меморіального комплексу, присвяченого знищеним фашистськими загарбниками містам та селам з їхніми мешканцями. Кожен день зустрічі — з 5 по 11 липня — був присвячений окремим характерним рисам святого Убогого з Ассізі: його життя молитви, його ставлення до природи, його буття з убогими та його навчання щодо примирення. Це була не лише конференція на тему прекрасного минулого, але ми задумувалися над тим, як зараз можна їх втілювати в життя, як францисканська молодь в наших конкретних умовах кожної парафії могла би їх виконувати.
Кожного дня не бракувало часу на молитву — присутність в цьому святому місці біля усміхненої Діви Марії була дорогоцінним скарбом. Тому і в спеку і в дощ ми молилися в храмі перед образом в намірах, що носили в своєму серці.

Свята Месса

Щоденна спільна праця, відпочинок, споживання їжі — все допомагає спільноті, все може будувати взаємну пошану та служіння. І дні пролетіли дуже швидко…
Повертаючись, ми відвідали столицю Білорусі — Мінськ. Тиждень перед цим держава святкувала День Незалежності, тому центральна площа з маєстатичним храмом святого Симона та Єлени був ще прикрашений як на свято. Відвідали ми також кафедральний костьол Мінська та колишній храм францисканців під покровительством святого Йосипа…

Молодь святого Франциска

Далі нас чекала довга дорога повернення через ліси та озера Білорусі, кордон, сестри Францисканци в Житомирі, де ночувала молодь. І надія в серці, що ми ще туди повернемося, з ще більшою групою молодих францисканців, що у стіп Божої Матері будувати наше майбутнє.

Переглянути більше фото >>>

 

Торжество Матери Божьей Будславской 2010

Нынешние торжества 1–2 июля 2010 г. под девизом «Мария — избранная дочь Отца Небесного» начали в Будславе духовную подготовку к 400-летию пребывания иконы в будславской святыне. Следующие два года пройдут под девизом «Мария — святыня Духа Святого» и «Мария — Матерь Спасителя».

Торжество Матери Боже Будславской 2010

К Матери Божьей Будславской на протяжении многих дней шли почти 2,5 тысячи паломников. Каждое паломничество по приходу в Будслав приветствовал смотритель санктуария о. Виктор Бурлака OFM, который освящал пришедших верующих водой и благословлял. Среди пеших паломников было также V жертвенное паломничество из Минска, а в рамках рейда «По прошлым дорогам наших отцов» в Будслав на торжества приехали 17 байкеров.

Торжества начались вечером 1 июля Святой Мессой в интенции паломников, которую возглавил вспомогательных епископов Пинской епархии Казимир Великоселец. «Ищите Божье Царствие, и всё будет вам дано, — призвал собравшихся епископ Великоселец. — Попросим же у Божьей Матери необходимые дары познания Божьей правды, чтобы вы умели строить свою земную жизнь согласно Божьей воле».

На завершение литургии состоялось представление паломничеств Минско-Могилёвской архиепархии, Витебской и Пинской епархий. А перед Христом в Пресвятых Дарах был зачитан акт посвящения Непорочному Сердцу Пресвятой Девы Марии.

На протяжении всей ночи длилось молитвенное бдение Матери Божьей в чудотворной иконе в Будславе. Акафист был исполнен хором Греко-католической Церкви, молитву к Марии возглавил о. Игорь Лошук SDB, а Святой Розарий провели отцы кармелиты.

Кульминацией первого дня стала Святая Месса в полночь, которую возглавил Митрополит Минско-Могилёвский архиепископ Тадеуш Кондрусевич. По традиции, перед литургией священники, монахини и верующие прошли в процессии со свечами. Эту Святую Мессу также служили три иерарха и 90 священников. Своим пением литургию украшал хор минского прихода Пресвятой Троицы (Св. Роха) на Золотой Горке.

Следующим пунктом программы стал концерт в палаточном городке группы «Небосвод» (минский приход Святого Иоанна Крестителя) и Алеси Внуковской. Молодёжь, наполненная Божьей радостью и энергией, прославляла Бога пением до рассвета. В это же время в базилике перед иконой Матери Божьей состоялась Святая Месса по греко-католическому обряду.

Торжество Матери Божьей Будславской 2010

Важным событием в рамках торжеств стала презентация Компендиума Катехизиса Католической Церкви на белорусском языке и продукции издательства «Про Христо». «Катехизис Католической Церкви. Компендиум» был подготовлен к печати в издательстве «Про Христо» при поддержке Минско-Могилёвской архиепархии. Перевод издания осуществлен Секцией по переводу литургических текстов и официальных документов Католической Церкви Комиссии Божьего Культа и Дисциплины Таинств при ККЕБ.

После презентации Компендиума Митрополит дал слово известной белорусской писательницы Кристины Лялько, главному редактору журналов «Наша вера» и «Ave Maria». Госпожа Кристина сначала поблагодарила иерарха и Бога за честь выступать с кафедры в марийном санктуарии, ведь именно 15 лет назад Матерь Божья собрала светских журналистов и писателей для выпуска журнала «Ave Maria».

Центральным пунктом торжеств стала Святая Месса 2 июля 2010 г., которую возглавил Митрополит Тадеуш Кондрусевич. Вместе с ним литургию служили вспомогательный епископ Пинской епархии Казимир Великоселец, епископ Витебский Владислав Блин, вспомогательный епископ Минско-Могилёвской архиепархии Антоний Демьянко, архиепископ Варшавско-Пражский Хенрик Хосер и Апостольский Визитатор для греко-католиков в Беларуси Архимандрит Сергей Гаек.

В начале Святой Мессы архипастырь поприветствовал на различных языках верующих Будслава, паломников, которые пришли из разных уголков Беларуси, а также гостей из-за рубежа.

«Сегодня, благодаря Бога за дар этого торжества, обращаемся к тебе, Мария: „Mostra te esse Matrem“ — „Покажи, что действительно являешься нашей Мамой“, как молился твой великий почитатель Слуга Божий Иоанна Павел II, и испроси нам дар быть всегда верными нашему христианскому призванию, чтобы мы оставались не номинальными, но настоящими христианами, способными отважно защищать нашу веру и, отвечая на вызовы нашего времени, шли дорогой, которая приведет к счастью вечному в Царствии Твоего Сына Иисуса Христа», — отметил архипастырь в проповеди.

На завершение литургии, во время которой собравшиеся также помнили в молитве о своем уважаемом пастыре кардинале Казимире Свёнтке, состоялась процессия с Пресвятыми Дарами, в которой приняли участие иерархи, священники, монахини и верующие. После этого все собравшиеся исполнили гимн Te Deum laudamus.

Митрополит Тадеуш Кондрусевич поблагодарил всех, кто участвовал в организации торжеств, а также верующих, которые пришли пешком или приехали в Будслав, чтобы вместе молиться перед иконой Матери Божьей Будславской. На завершение литургии архипастырь благословил собравшихся Святым Распятием.

Торжества завершились. Разъехались паломники. Но Матерь Божья Будславская, покровительница Беларуси, каждый день ждёт своих детей и с радостью принимает каждого.

Фотарэпартажы:

Перэгрынацыя копіі крыжа Сан-Даміяно ў Будславе

         27 верасня 2009 г. у будслаўскім Нацыянальным санктуарыі адбылася перэгрынацыя копіі крыжа з храма Сан-Даміяно і ўрачыстая святая Імша. Варта адзначыць, што ў гэтым годзе адзначаецца 800-годдзе з часу зацвярджэння папам Інакенціем ІІІ статуту Ордэна Братоў Меншых, складзенага святым Францішкам. З гэтай нагоды ў францішканскіх парафіях правінцыі Святога Міхала Арханёла, да якой належаць таксама будслаўская францішканская супольнасць, праходзіла перэгрынацыя копіі крыжа Сан-Даміяно.

Перэгрынацыя копіі крыжа Сан-Даміяно ў Будславе

         Падчас святой Імшы, якую цэлебравалі айцы францішкане з будслаўскай парафіі, а. Патрык Оліх OFM (Украіна) прамовіў гамілію, у якой узгадаў асобу святога Францішка і незвычайныя выпадкі з яго жыцця. А таксама шмат увагі прысвяціў сімволіцы крыжа Сан-Даміяно. Па словах а. Патрыка Оліха, самае незвычайнае ў выяве Хрыста на крыжы — гэта «вялікія адкрытыя вочы», «вочы не таго, хто памірае, але вочы таго, хто глядзіць і бачыць». Езус на крыжы «бачыць кожнага з нас, з усімі нашымі праблемамі і подзвігамі, пакутамі і ўдачамі, радасцямі і боллю». Айцец Оліх звярнуўся да вернікаў са словамі: «Чаму Францішак змог пражыць сваё кароткае жыццё так інтэнсіўна? Чаму ён змог адсекчы ўсё, што перашкаджала яму ў рэалізацыі ягонага паклікання?» Адказ на гэтае пытанне можна знайсці ў крыжы, да якога святы часта вяртаўся, каб «узгадаць і аднавіць веру ў жывога Езуса, які і далей можа нам дапамагаць, які і зараз побач з намі».

Ва ўрачыстым набажэнстве прымалі ўдзел вернікі з Будслава

         Ва ўрачыстым набажэнстве прымалі ўдзел вернікі з Будслава і наваколля, а таксама шматлікія пілігрымы. Пасля Імшы прысутныя мелі магчымасць ушанаваць крыж, а напрыканцы атрымалі памяткі аб перэгрынацыі.

Поўны тэкст гаміліі >>>

budslav • Червень 18, 2016


Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *